Однією з відмінних особливостей побутових електричних мереж великих заміських будинків є наявність великої кількості потужних електроприймачів. Крім традиційної електроплити це можуть бути різні водогрійні котли, вентиляційні і насосні установки, а у деяких в загальнобудинковому господарстві можуть виявитися навіть професійні стаціонарні верстати або інші промислові агрегати, що працюють на електриці.
​
Потужними електроприймачами можна вважати ті прилади, струмовий номінал яких перевищує межу для самих потужних розеток 220 вольт. Ця межа - 16 ампер, що відповідає приблизно 3,5 кіловата для однофазної мережі. Не так вже й мало, якщо розібратися. Адже, приміром, електричні чайники мають в середньому потужність тільки в два кіловати, а більшість інших побутових приладів - і того менше.

Але справа в тому, що штепсельна розетка може використовуватися для підключення, але не для включення приладу. Адже, підключивши до розетки той же чайник, ми змушені ще й клацнути його вимикачем, щоб вода почала грітися. Якщо ж замкнути елементи управління і «змусити» чайник включатися відразу після потрапляння штепселя в розетку, контакти останньої почнуть підгорати при кожному включенні через електричну дугу. Це неминуче веде до швидкого виходу розетки з ладу, а, крім того, не виключає виникнення пожежі.

Отже, розетки використовуються для підключення приладів, а вимикачі - для їх включення. Але власними вимикачами обладнуються, зазвичай, лише комплектні пристрої, які не потребують від користувача будь-яких спеціальних знань. І, наприклад, ті ж водогрійні котли можуть продаватися «як є», в «голому» вигляді з наданням споживачеві повної свободи дій у виборі способу підключення.

У цьому випадку можна, звичайно, скористатися звичайним вимикачем накладного або вбудованого виконання. Але ці вимикачі призначені для комутації ланцюгів освітлення і максимальне навантаження, яким вони можуть управляти, складає всього близько двох кіловат. Та й при цьому навантаженні контакти подібного вимикача дуже скоро підгорять і перестануть виконувати свою функцію.

Тому включати потужне навантаження можна двома способами:

1) за допомогою додаткових автоматичних вимикачів, що виконують функцію звичайних вимикачів;

2) за допомогою електромагнітних пускачів, обладнаних кнопковим постом (кнопки «пуск» і «стоп»).

Номінал приладів, призначених для введення в роботу потужних електроприймачів (а рівно, до речі, і ланцюгів освітлення з великою кількістю світильників, які споживають велику кількість енергії), повинен бути вибраний з істотним запасом. Адже комутацію на межі допустимого навантаження ніяк не можна назвати сприятливою. У першу чергу це стосується автоматів.

Так, при розрахунковому навантаженні 16 ампер слід вибрати автоматичний вимикач на 25-32 ампер, при навантаженні 23 ампера - на 40 ампер і так далі. Для забезпечення електробезпеки і для збереження прийнятного інтер'єру модульні автоматичні вимикачі для комутації потужного навантаження слід ставити в окремі пластикові бокси, а пускачі вибирати саме ті, що мають свій корпус з кнопками для пуску і зупинки.

Крім цього всі стаціонарні електроприймачі, що мають потужність вище двох кіловат, бажано живити від окремого автомата в розподільному щиті. Цей автомат буде виконувати функції максимально-струмового захисту, а тому його номінал слід підбирати з особливою ретельністю. Не зайвими буде і захист від струмів витоку, особливо, якщо електроприймач розташовується в приміщенні з підвищеною небезпекою (ванна кімната, лазня, кухня). Тоді автомат повинен бути диференціальним або повинне бути присутнім УЗО .

Ну і ще раз хочемо нагадати, що електромонтажні роботи повинні виконуватись лише спеціалістами. Не варто ризикувати своїм здоров'ям, якщо ви не впевнені в своїх силах та знаннях.